1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Коментар:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - правомірна діяльність підприємств, установ, організацій, встановлений порядок виконання громадських обов'язків. Додатковими об'єктами виступають здоров'я особи, право власності.

2. Потерпілими від злочину є: 1) службова особа (крім тих осіб, які виступають потерпілими від інших посягань, передбачених, зокрема, статтями 345, 346, 377, 405); 2) громадянин, який виконує громадський обов'язок, у т. ч. член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (за умови, що скоєне не охоплюється статтями 342, 377); 3) особи, які є близькими щодо службової особи; потерпілими від злочину, передбаченого ч. 2 і ч. 3 ст. 350, також можуть бути особи, які є близькими щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

До громадян, які виконують громадський обов'язок, належать особи, які беруть участь у діяльності громадських організацій та громадській діяльності підприємств, установ, організацій, у запобіганні та припиненні злочинів, порушень громадського порядку, наглядають за поведінкою осіб, взятих на поруки, або беруть участь в обговоренні питання про взяття винного у злочині на поруки, виконують заходи по запобіганню порушень трудової дисципліни тощо. До громадян, які виконують громадський обов'язок, слід також відносити тих представників громадськості, які беруть участь у вирішенні окремих питань місцевого значення (члени будинкових, вуличних, квартальних комітетів тощо).

Примушування особи до відмови від давання показань або до давання завідомо неправдивих показань шляхом погрози вбивством, насильством або знищенням майна є злочином проти правосуддя (ст. 386). Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача, а так само законній діяльності професійних спілок, політичних партій і громадських організацій шляхом погроз і насильства слід кваліфікувати не за ст. 350, а, відповідно, за статтями 157 і 170.

Близькими у ст. 350 визнаються близькі родичі (про їх поняття див. коментар до ст. 115), а також інші особи, життя, здоров'я та благополуччя яких з різних підстав не є байдужими для службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок (член сім'ї, коханка, наречена тощо).

3. З об'єктивної сторони злочин виражається у:

1) погрозі вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок (ч. 1 ст. 350);

2) нанесенні побоїв або заподіянні легкого, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких (частини 2 і 3 ст. 350).

Про поняття погрози див. коментар до статей 129, 189, 345. Погроза вбивством щодо службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, потребує самостійної правової оцінки лише тоді, коли вона вчинена членом організованої групи (ч. 2 ст. 129). Погроза відповідного змісту може мати місце як до службової діяльності чи виконання громадських обов'язків, так і під час відповідної поведінки потерпілих; головне, щоб ця погроза відігравала роль засобу припинення або зміни службової чи громадської діяльності.

Погроза заподіяти легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також погроза знищити чи пошкодити майно, належне потерпілим, способом, який не є загальнонебезпечним, складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350, не утворює.

Про поняття загальнонебезпечного способу знищення чи пошкодження майна див. коментар до статей 67, 194, а про поняття побоїв, легкого, середньої тяжкості і тяжкого тілесного ушкодження див. коментар, відповідно, до статей 126, 125, 122 і 121. Умисне завдання удару, а так само вчинення відмінних від побоїв насильницьких дій, що завдали потерпілому фізичного болю, не охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 350 і можуть кваліфікуватись за відповідними частинами ст. 342 або ст. 126.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 350, визнається закінченим з моменту доведення відповідної погрози до потерпілої особи незалежно від того, чи була сприйнята вона як реальна, а також чи вдалося винному фактично припинити чи змінити службову або громадську діяльність потерпілого.

Злочин, передбачений частинами 2 і 3 ст. 350, є закінченим з моменту заподіяння внаслідок застосування фізичного насильства відповідної шкоди здоров'ю потерпілої особи.

4. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350 і ч. 2 ст. 350 (в частині нанесення побоїв та заподіяння легкого тілесного ушкодження), є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. За умисне заподіяння середньої тяжкості та тяжкого тілесного ушкодження несуть відповідальність осудні особи, які досягли 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350, характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою цього злочину є мета - припинити діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або змінити характер цієї діяльності в інтересах того, хто погрожує. Погрозу вбивством або знищенням майна загальнонебезпечним способом, яка хоч і спрямована відповідному адресатові, однак не переслідує зазначену мету, потрібно кваліфікувати за ст. 129 або ст. 195.

Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 2 і 3 ст. 350, характеризується прямим або непрямим умислом.

Умисне нанесення побоїв або заподіяння тілесного ушкодження має бути викликане службовою чи громадською діяльністю потерпілої особи. Про зміст такої обумовленості див. коментар до ст. 348.

Якщо службовій особі або громадянинові фактично заподіяно тілесне ушкодження, однак встановлено, що умисел винного був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, дії винного потрібно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 15, п. 8 ч. 2 ст. 115 як замах на вбивство без додаткового інкримінування йому ч. 2 або ч. 3 ст. 350.

Заподіяння службовій особі або громадянинові у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке через необережність спричинило смерть, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 350 і ч. 1 ст. 119.

* * *

Закон України "Про органи самоорганізації населення" від 11 липня 2001 р.