1. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

2. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

3. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Коментар:

До ч. 1. Межа земельної ділянки є умовною лінією, що відділяє її від іншої ділянки, а тому є спільною для обох земельних ділянок. Відтак, кожен із сусідніх власників земельної ділянки має рівні права на її встановлення та обов'язки щодо підтримання межі в належному стані.

Процедура встановлення та відновлення меж земельних ділянок регламентується ст. 55 Закону України "Про землеустрій", а також Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 N 376, та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затв. наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 N 43. Безпосередньо встановлення та відновлення меж покладається на землевпорядні організації, які мають ліцензію на здійснення такого виду діяльності. Проте процедура встановлення та відновлення меж передбачає активну участь у цьому процесі відповідних власників та землекористувачів. Враховуючи те, що через існуючі конфлікти або із інших причин власники або землекористувачі часто відмовляються від участі в межуванні, коментованою нормою передбачено їх позитивний обов'язок сприяти "встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними". Втім, як реалізувати цей обов'язок примусово, не зовсім зрозуміло.

До ч. 2. Види межових знаків та їх конфігурація визначені у наказі Держкомзему "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" від 18.05.2010 N 376. В залежності від виду поверхневого покрову земельної ділянки та наявних на межі споруд та інших об'єктів такі межі позначаються одним з трьох встановлених видів межових знаків (п. 3.1).

Відновлення меж земельних ділянок здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок на підставі Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затв. наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 N 43.

Крім того, "власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними" (п. 4.2 Інструкції).

До ч. 3. Законодавець справедливо встановив правило, за яким витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах. При цьому немає значення, чи виконувались ці роботи за рахунок однієї зі сторін з подальшим відшкодуванням з боку іншої, чи за рахунок обох сторін.

За домовленістю власники суміжних земельних ділянок угодою між собою можуть передбачити інший порядок оплати таких робіт.

Зауважимо, що коментована норма і правила розподілу витрат стосуються тільки процедури встановлення меж земельної ділянки і їх закріплення межовими знаками і не стосується (за буквальним змістом норми) встановлення межових споруд (парканів, загорож і т. ін.). Відповідно до загальних правил ст. 331 ЦКУ щодо набуття права власності на новостворене майно такі споруди є власністю особи, що їх збудувала. Щодо розташованих на межі дерев діють спеціальні правила, передбачені ст. 109 ЗКУ.